Автор
Роман о драматических событиях на Полтавщине в первое десятилетие советской власти. В центре сюжета — судьба бывшего батрака Василя Ганжи, ставшего большевиком и революционным лидером. Автор исследует сложную трансформацию простого человека, который должен выбирать между личными интересами...
Эта страница Chitat.online посвящена книге «І будуть люди»: читатель видит описание, автора, жанры и может сразу перейти к чтению полной версии в браузере.
Роман о драматических событиях на Полтавщине в первое десятилетие советской власти. В центре сюжета — судьба бывшего батрака Василя Ганжи, ставшего большевиком и революционным лидером. Автор исследует сложную трансформацию простого человека, который должен выбирать между личными интересами...
После карточки книги можно перейти к другим произведениям автора, близким жанрам, сериям и тематическим подборкам.
Роман о драматических событиях на Полтавщине в первое десятилетие советской власти. В центре сюжета — судьба бывшего батрака Василя Ганжи, ставшего большевиком и революционным лидером. Автор исследует сложную трансформацию простого человека, который должен выбирать между личными интересами...
Используйте жанры, блок похожих книг, другие произведения автора и тематические подборки ниже на странице.
Проверьте описание, автора, жанры, дату выхода и соседние книги: это помогает понять, подходит ли произведение под ваш запрос.
— Він ледве помітно гаркавив і час від часу посмикував правою щокою. — От у товариша Василя є нові, цікаві дані про банду Гайдука…
— Які ж це дані? — все ще ігноруючи Ганжу, питає у Гінзбурга Світличний.
— Товаришу Василь, розкажіть.
— Та що тут розказувати, — неохоче почав Ганжа, теж уникаючи поглядом Світличного, — знову Гайдук у нашому повіті об’явився…
— Де? — аж підскочив Федько: так би, здається, й кинувся в погоню!
— Та далеченько звідси, в Пилипівці. Верстов, мабуть, із тридцять звідси. Заскочив серед білого дня, коли й не сподівалися, спалив сільраду, школу, чотирьох активістів повісив…
— Що ж вони гав там ловили! — вигукнув досадливо Світличний.
— Та кажу ж, серед білого дня, коли й не сподівалися! — сердито повторив Ганжа. — Його ж, гада, не чутно було в нас уже місяців зо два, десь аж по той бік Полтави ганялися за ним… А це тут об’явився…
— Давно це було?
— Позавчора. Тих товаришів замучених тільки сьогодні поховали.
— Жалко людей, — сумно озвався Гінзбург, посіпуючи правою щокою. — Ми, товаришу, всім тобі допоможем, аби тільки швидше знешкодити банду… Он товариш Василь пропонує організувати тобі на поміч загін із місцевих активістів…
— Дякую, я вже сам обійдуся, — холодно перебив Світличний.
— Зажди, — застережно наставив долоню Гінзбург, — не гарячкуй. Є в твоєму загоні місцеві?
— Здається, нема.
— От бачиш! А Гайдук, як і більша частина його бандитів, родом із нашого повіту. Із очима зав’язаними кожну стежину знайде… То як ти його ловитимеш, не знаючи, де гайок, а де — переярок?
Федько збентежено промовчав.
— І потім — у нього майже в кожному селі є своя агентура. Ти в них із загоном своїм як на долоні ходитимеш. І буде він з тобою у кота й мишку гратися… Ляндер саме на цьому й обпікся: не захотів обпертися на місцевий актив, ганявся за Гайдуком наосліп та й напоровся на засідку… Отак, товаришу…
І хоч як важко це Федькові, а доводиться згодитись.
— Тільки прошу вже, коли сядемо на коней, слухатись беззаперечно, — похмуро сказав він, адресуючись в основному до Ганжі.— Там ніколи буде дискусії розводити — нагаєм буду кресати!"
"— Оце по-діловому! — знову залився Гінзбург своїм щирим дитячим сміхом так, що й Федько не витримав — показав веселі зуби. Навіть на суворому обличчі Ганжі з’явилася якась подоба усмішки. — Ти чуєш, товаришу Василю, що вам погрожує?
— А ми вже лякані,— відізвався Ганжа і вперше звернувся безпосередньо до Світличного: — Ми, товаришу, теж у громадянську не на печах у просі сиділи — довелося понюхати й нам… А Гайдука треба придушити, поки він ще кому петлі не накинув… Я вже з певними людьми із навколишніх сіл зв’язався: щоб одразу дали нам знати, як тільки бандити об’являться.
