І будуть люди — читать онлайн бесплатно полностью

Хто із ким зустрічається і про що розмовляє, хто про що думає чи навіть збирається думати, скільки в кого майна і як у кого вродило, навіть коли в кого опоросилася свиня чи окотилась вівця. Все те не проходило мимо уваги святого отця, всьому він вів свою бухгалтерію, щоб не лишалася церква ані духовної, ані матеріальної частки.

Любив щонеділі, після служби божої, пройтися селом. Повагом, непоспіхом, як і личить духовній особі, з суворим обличчям, з важким хрестом на грудях. Ніщо не могло приховатися од його чіпких, пронизливих очей, і прихожани ставали аж меншими, зустрічаючись із батюшкою. Бо навіть не винні відчували за собою якусь провину! А він час од часу зупиняв одного, підкликав другого:

— Іване, щось я не бачив сьогодні твоєї жінки у церкві.

— Дак вона ж, батюшко, хвора.

— А хвороба чим лікується, як не святою молитвою? Дивися мені, Йване: тіло рятуєте, а душу губите!

І суворо простував далі, навіть не подавши Іванові руки для поцілунку. Знав, що Іван умре, а наступної неділі приведе свою жінку до божого храму.

Не давав руки і Оникію, хоч той і нахилявся, наставляючи потріскані губи.

— Не буде тобі мого благословення! Не буде! — метав блискавиці з-під грізно насуплених брів.

— Чим же я, батюшко, завинив перед вами? — кляк від страху Оникій.

— Не переді мною, нечестивцю, а перед богом! Який твій батьківський обов’язок? Виховувати своїх дітей у страсі божому, в покорі. А ти як їх виховуєш?

— Та хіба ж я їх, батюшко, не виховую! — пробував оправдатись Оникій. — Шкуру здираю — так їх виховую!..

— А твій старший минулої ночі з ким у Свиридовій клуні сіно вминав? Отак без вінця, без шлюбу, без благословення церкви, як ті тварі нечестиві, — та прямо до пекла! Так і знай: не обвінчаються — забудьте й дорогу до храму!

І, дивись, за якийсь час стоїть молода пара посеред церкви, стоїть і не дише, боячись навіть глянути на суворого панотця. А потім, уже по весіллі, чухаючи нещадно нашмагані батьками спини свої, тихцем дивуються, звідки клятущий піп довідав про оту клуню: адже пробиралися до неї в таку глуху ніч, що хоч око виколи — не побачиш нічого!"

"— Не обійшлося без нечистої сили! — чухмарив потилицю молодий, все ще не сміючи підступитися до молодої, тепер уже законної жони своєї: ану ж, і тут вчинить щось не так, як того вимагає о. Діодорій!

Але о. Діодорію для дивовижної тієї обізнаності не потрібно було нечистої сили: мав інших, більш земних, інформаторів. Щоранку стрічали його на порозі божого дому. Ще здалеку бачив їхні терпляче очікуючі постаті.

Стоїть отака собі баба Христя чи баба Горпина — вишкрябана, вимита, чиста, вся немовби аж світиться. Все тілесне, гріховне далеко позаду: забула, чим воно й пахне! Стріне о.