Автор
Роман о драматических событиях на Полтавщине в первое десятилетие советской власти. В центре сюжета — судьба бывшего батрака Василя Ганжи, ставшего большевиком и революционным лидером. Автор исследует сложную трансформацию простого человека, который должен выбирать между личными интересами...
Эта страница Chitat.online посвящена книге «І будуть люди»: читатель видит описание, автора, жанры и может сразу перейти к чтению полной версии в браузере.
Роман о драматических событиях на Полтавщине в первое десятилетие советской власти. В центре сюжета — судьба бывшего батрака Василя Ганжи, ставшего большевиком и революционным лидером. Автор исследует сложную трансформацию простого человека, который должен выбирать между личными интересами...
После карточки книги можно перейти к другим произведениям автора, близким жанрам, сериям и тематическим подборкам.
Роман о драматических событиях на Полтавщине в первое десятилетие советской власти. В центре сюжета — судьба бывшего батрака Василя Ганжи, ставшего большевиком и революционным лидером. Автор исследует сложную трансформацию простого человека, который должен выбирать между личными интересами...
Используйте жанры, блок похожих книг, другие произведения автора и тематические подборки ниже на странице.
Проверьте описание, автора, жанры, дату выхода и соседние книги: это помогает понять, подходит ли произведение под ваш запрос.
І довго не згоджувався проміняти її, отаку велику й красиву, на якісь там нікудишні дрібненькі палички…
З дітьми все ж було легше, навіть із такими, як Петрусь, що в перший же день, одсидівши два уроки, на третьому звівся, узяв торбину, мовчки посунув до дверей.
— Ти куди?
— Додому.
— Як це додому?
— Бо вже набридло.
Навіть із такими якось справиться Таня, може, не відразу, а поступово, привчаючи їх до дисципліни, навчаючись разом із ними й сама. А от що робити з дорослими? З отакими, як Непідкований, котрого Таня мала охопити навчанням у лікнепі разом із десятьма іншими неписьменними?
— Не піду і баби туди не пущу! — сказав, як відрізав, Протасій.
— Чого ж ви не підете? Зараз же всі вчаться! — пробує умовити Таня.
— Хай собі учаться, а я не піду. — Повертає до жінки сердите обличчя, гримає: — А ти чого вуха розвішала? Од мене розумнішою хочеш бути?.. Іди свиням їсти давай!
Жінка покірно виходить, Протасій знову схиляється над столом: нарізає тютюн, так наче у хаті більше нікого й немає.
Таня сидить ні в сих ні в тих. Врешті зводиться, пробує ще раз умовити господаря:
— А може, надумаєтесь?
— Хай інші думають, а я вже надумався, — січе своє Протасій.
Ну, що із ним, отаким, робити? Не потягнеш же за руку до школи!
Поскаржилася товаришці Ользі, а та попросила чоловіка викликати Непідкованого до сільради."
"— Викликати то викличемо, — сказав Ганжа, — тільки не поможе. Я його, безрогого, ще змалечку знаю: ото як упреться — волами не зрушиш. Ви краще попросіть комсомольців. Вони над неграмотними шефствують…
Комсомольці не відмовились. Думали, радилися, врешті придумали. Давлячись сміхом, списували великий аркуш паперу. Цілою делегацією пішли до Непідкованого.
— Дядьку! Гов, дядьку!..
— Що там таке? — вийшов із хати Протасій.
— Осьдечки підпишіться!
— А що тут написано?
— Написано, щоб готуватись до посівкампанії.
— Дак я ж неграмотний.
— А ви пальця прикладіть.
— Хіба що пальця.
Підставив плескату, роздавлену роботою пучку: квацюй!
— То куди тулити?
— Ось тутечки.
— А чого інші не поставили?
— Бо ми із вас почали. Ви будете перші.
Перший то й перший: боже поможи! Притиснув, аж цупкий папір затріщав. Іч, як ловко вийшло, можна, виходить, і без грамоти!
Другого дня реготало в Тарасівці старе й мале: біля сільради на видному місці висіло таке оголошення:
ОБ’ЯВАЯ, Протасій Непідкований, починаю у четвер казитися.Хто побачить мене — тікай, а то покусаю!І отакенною печаткою — слід од пальця!
Протасій як дізнався, аж позеленів. Накинув шинель, люто нап’яв шапку, двигонув до сільбуду. Зірвав оголошення, подер на шмаття, кинув на землю і довго топтав каблуками. А увечері прийшов до школи.
