Автор
Роман о драматических событиях на Полтавщине в первое десятилетие советской власти. В центре сюжета — судьба бывшего батрака Василя Ганжи, ставшего большевиком и революционным лидером. Автор исследует сложную трансформацию простого человека, который должен выбирать между личными интересами...
Эта страница Chitat.online посвящена книге «І будуть люди»: читатель видит описание, автора, жанры и может сразу перейти к чтению полной версии в браузере.
Роман о драматических событиях на Полтавщине в первое десятилетие советской власти. В центре сюжета — судьба бывшего батрака Василя Ганжи, ставшего большевиком и революционным лидером. Автор исследует сложную трансформацию простого человека, который должен выбирать между личными интересами...
После карточки книги можно перейти к другим произведениям автора, близким жанрам, сериям и тематическим подборкам.
Роман о драматических событиях на Полтавщине в первое десятилетие советской власти. В центре сюжета — судьба бывшего батрака Василя Ганжи, ставшего большевиком и революционным лидером. Автор исследует сложную трансформацию простого человека, который должен выбирать между личными интересами...
Используйте жанры, блок похожих книг, другие произведения автора и тематические подборки ниже на странице.
Проверьте описание, автора, жанры, дату выхода и соседние книги: это помогает понять, подходит ли произведение под ваш запрос.
Легко сказати: секретар повіткому! Найперша людина на весь повіт, вище навіть, аніж колись був поліцмейстер, якого Ісаак у свій час за одне тільки спасибі обшивав із ніг до голови, не беручи за те ні копієчки! Й колишні багатії, для яких ще недавно Ісаак був ніщо, мимо якого вони проходили, ледь киваючи головами на його запобігливі уклони, про якого говорили, презирливо відкопилюючи губи: «А, це той… що у нього син у в’язниці сидить», — всіх оцих багатих та шанованих у минулому людей раптом немов підмінили.
— Ісаак Аронович, як ваше здоров’ячко?
— Що це ви загордилися і не заходите?
— Як там Григорій Ісаакович, дай йому боже здоров’ячка?
— Коли ви переберетеся в дім городничого, то запросіть же на новосілля… Не з порожніми руками, звичайно, прийдемо, не з порожніми…"
"Послухати їх, так вони і дня прожити не можуть без його, Ісаака Ароновича, ласкавої уваги. Навіть ребе, той самий ребе, який у свій час вигнав Ісаака із синагоги та прокляв його сина, тепер навіть ребе, забачивши старого Гінзбурга, перебіг вулицю і вхопив його за рукав.
— Ах, кого я бачу, кого бачу! — солов’єм заспівав раввин. — Що це ви, дорогий Ісаак, не заходите до синагоги? Не можна так гордитись, не можна. Вся община чекає вашого мудрого слова, вся наша община…
«Ну й ну! — тільки головою хитав Ісаак. — Ох, люди, люди, які ви все-таки люди!..»
— Ну, годі вже, годі, — всміхається син. — Ти краще дай нам щось повечеряти. Бачиш: гість охляв.
Старий тільки очі зводить до стелі: помилуйтесь на нього, на оцього безголового сина! Та й іде через сіни на кухню.
Згодом вони сьорбали розігрітий суп, пили чай. В кімнаті було жарко: Ганжа все витирав долонею мокре чоло, Гінзбург розстебнув комірець гімнастерки. Він мав втомлений вид, однак продовжував розпитувати гостя, цікавився сільськими новинами.
— Як там хрещеник? — згадав Володьку.
Ганжа розповів про сутичку з Ганною. Гінзбург довго сміявся, все перепитував:
— Півбороди видерла?.. Ну й ну, оце так молодиця!
Ганна, мабуть, припала йому до душі, бо, витираючи веселі сльози, зауважив:
— Отаких би в актив!
— Щоб і сільраду рознесла?
— Не рознесе, — заперечив Гінзбург. — Спрямувати її енергію в потрібний нам напрям — не рознесе! — І, враз посерйознішавши, запитав: — А що із тією вирішили робити? З тією, як її…
— 3 Івасютихою?
— От, от, саме з нею!
— Що тобі, товаришу, сказати, — завагався Ганжа. Потягнувся був до кисета, але згадав, що хазяїн не палить, і від того ще більше спохмурнів.
